Найвідоміші фотографії в історії: 15 знімків, що змінили наше сприйняття світу

Деякі фотографії живуть довше за своїх авторів і героїв. Вони стають символами епох, каталізаторами змін, доказами неймовірного. Один знімок може зупинити війну, врятувати вид від вимирання або змінити хід історії. У нашій студії на Саксаганського, працюючи з реставрацією історичних фотографій та створюючи нові сімейні портрети, ми розуміємо силу фотографії. Кожен знімок — це зупинена мить, але деякі миті стають вічними. Давайте дослідимо історії фотографій, які знає весь світ.

«Вид з вікна в Ле Гра» (1826) — перша фотографія в історії

Жозеф Нісефор Ньєпс дивився з вікна своєї майстерні 8 годин. Стільки тривала експозиція першої в світі фотографії. Бітум на олов’яній пластині поступово твердів під дією світла, фіксуючи контури будівель. Результат — розмитий, ледь помітний пейзаж, де сонце освітлює будівлі з обох боків (воно встигло перейти по небу).

Цей знімок змінив все. Людство отримало можливість зупиняти час. Оригінал зберігається в Техаському університеті в спеціальній капсулі з гелієм. Вартість — безцінна, це початок нової ери. Іронія: Ньєпс помер у бідності, не доживши до тріумфу фотографії. Його партнер Дагер став багатим та знаменитим.

«Бульвар Тампль» (1838) — перше фото людини

Луї Дагер знімав паризький бульвар 10 хвилин. Вулиця була повна людей та карет, але вони рухалися занадто швидко для довгої експозиції. Зафіксувався лише чоловік, який стояв нерухомо — чистильник взуття чистив йому черевики. Так випадковий парижанин став першою людиною в історії фотографії.

Ім’я героя невідоме. Він не знав, що стає частиною історії. Це фото нагадує: історичні моменти часто відбуваються непомітно. Сьогодні місце зйомки — оживлений район Парижа. На будинку встановлена меморіальна табличка. Туристи фотографуються там, де 186 років тому з’явилася перша людина на фото.

«Долина тіні смерті» (1855) — перше фото війни

Роджер Фентон поїхав на Кримську війну з дозволу королеви Вікторії. Його завдання — показати війну “пристойною”. Але реальність виявилася іншою. Найвідоміший знімок — дорога, всіяна ядрами після російського обстрілу. Два варіанти фото: з ядрами на дорозі та поруч. Суперечки тривають: яке перше?

Фентон не знімав трупи — це було табу. Але порожній пейзаж з ядрами говорить більше. Це метафора безглуздості війни. Після повернення Фентон ніколи більше не знімав війну. Продав камери, став адвокатом. Помер у 50 років, можливо від холери, підхопленої в Криму.

«Людина, що падає» (2001) — фото, яке заборонили

Річард Дрю зняв чоловіка, що падає з палаючої вежі-близнюка 11 вересня. Публікація викликала шквал обурення — “непристойно”, “неетично”. Фото зникло з медіа. Але це найчесніший знімок того дня — людина перед обличчям неминучого, зберігаючи гідність.

Особу чоловіка так і не встановили достовірно. Можливо, Джонатан Брілі, працівник ресторану. Родичі відмовляються вірити. Фото стало символом особистої трагедії серед глобальної катастрофи. Дрю каже: “Я не зняв його смерть. Я зняв його життя — останні секунди”.

«Дівчинка з напалмом» (1972) — фото, що зупинило війну

Нік Ут сфотографував 9-річну Фан Тхі Кім Фук, що біжить від напалмового удару. Голе обпечене дівчинка кричить від болю. Associated Press вагалася — публікувати оголеність? Редактор вирішив: “Війна — це оголеність”. Фото вийшло на перших шпальтах світу.

Наслідки миттєві: масові протести в США, тиск на уряд. Війна у В’єтнамі закінчилася через рік. Кім Фук вижила — 17 операцій, 14 місяців у лікарні. Зараз вона посол миру ООН, живе в Канаді. З Ніком Утом друзі все життя. Він возив її в лікарню після того знімка. “Це фото врятувало моє життя”, — каже вона.

«Страта в Сайгоні» (1968) — мить, що зруйнувала кар’єру

Едді Адамс зняв момент, коли генерал Нгуен Нгок Лоан стріляє в голову в’єтконгівцю. Світ побачив “холоднокровне вбивство”. Але контекст інший: полонений щойно вбив сім’ю друга генерала, включаючи дітей. Лоан сказав: “Будда покарає його. Я лише відправлю”.

Фото зруйнувало життя Лоана. Після війни він відкрив піцерію у Вірджинії. Відвідувачі впізнавали “ката”. Адамс все життя шкодував: “Генерал вбив в’єтконгівця. Я вбив генерала своєю камерою”. На похороні Лоана Адамс плакав.

«Поцілунок на Таймс-сквер» (1945) — радість перемоги чи напад?

Альфред Ейзенштадт зняв моряка, що цілує медсестру в день перемоги над Японією. Стало символом закінчення війни. Але правда складніша: вони не були парою. Джордж Мендонса схопив незнайому Грету Фрідман та поцілував. Вона не опиралася, але й не очікувала.

Сучасний погляд: це сексуальний напад. Грета пізніше: “Це не був романтичний поцілунок. Він був сильніший, я не могла вирватися”. Але додавала: “Я розуміла його радість. Війна закінчилася, він вижив”. Парадокс: найромантичніше фото епохи виявилося неромантичним. Джордж та Грета зустрілися через 60 років. Обоє підписували копії фото для ветеранів.

«Афганська дівчина» (1984) — обличчя біженців

Стів МакКаррі сфотографував 12-річну Шарбат Гулу в таборі біженців у Пакистані. Зелені очі на обкладинці National Geographic вразили світ. Найвпізнаваніший портрет в історії журналу. Але дівчина не знала про свою славу 17 років.

У 2002 МакКаррі знайшов її — мати чотирьох дітей в Афганістані. Вона ніколи не бачила свого фото. Не вміла читати, не знала що таке National Geographic. Отримала $700 за фото, що заробило мільйони. Зараз живе в Італії як біженка. Її історія — метафора експлуатації третього світу першим.

«Людина-танк» (1989) — невідомий герой площі Тяньаньмень

Джефф Вайденер знімав з балкона готелю: самотній чоловік з пакетами стоїть перед колоною танків. Танки намагаються об’їхати, він переміщається, блокуючи. П’ять хвилин протистояння. Потім його відвели невідомі люди. Хто він? Що сталося з ним? Таємниця.

У Китаї фото заборонене. Пошук в інтернеті блокується. Молодь не знає про події 1989 року. Але у світі це символ опору тиранії. Time назвав Невідомого бунтаря однією з 100 найвпливовіших осіб XX століття. Єдина людина в списку, чиє ім’я невідоме.

«Мігрантська мати» (1936) — обличчя Великої депресії

Доротея Ланж сфотографувала Флоренс Оуенс Томпсон з дітьми в таборі збирачів гороху. 32-річна мати семи дітей, чоловік помер, машина зламалася, їжі немає. Обличчя відчаю та рішучості водночас. Фото стало символом Депресії, допомогло отримати держдопомогу для таборів.

Флоренс не отримала нічого за фото, що стало іконою. Все життя працювала на полях. У старості діти зібрали гроші на її лікування через газети — люди впізнали “Мігрантську матір”. Помираючи, сказала: “Я горда, що моє фото допомогло людям”.

«Блакитний мармур» (1972) — Земля з космосу

Екіпаж Apollo 17 зробив фото Землі з відстані 29,000 км. Вперше планета повністю освітлена, видно Африку та Антарктиду. Стало найтиражованішим фото в історії. Змінило свідомість людства — маленька блакитна куля в чорній порожнечі.

Хто натиснув кнопку? Всі троє астронавтів стверджують авторство. NASA приписує всьому екіпажу. Фото стало символом екологічного руху — крихка планета, яку треба берегти. Карл Саган: “Це фото варте всієї космічної програми — показати людям їхній дім”.

«Перший день на Землі» (1946) — початок космічної фотографії

Ракета V-2 з камерою піднялася на 105 км. Перше фото Землі з космосу — чорно-біле, зернисте, але революційне. Камера розбилася при падінні, але плівка в сталевій касеті вціліла. Вчені плакали, побачивши знімки. Це був початок нової ери — людство побачило себе збоку.

«Обід на хмарочосі» (1932) — найнебезпечніше фото чи постановка?

11 робітників обідають на балці на висоті 260 метрів під час будівництва Рокфеллер-центру. Без страховки, без огорожі. Символ американського безстрашшя часів Депресії. Але це була постановка для реклами. Робітники справжні, висота теж, але їх попросили позувати.

Автор довго був невідомий. Зараз приписують Чарльзу Еббетсу. Двоє робітників ідентифіковані як ірландські іммігранти. Решта невідомі. Фото стало культовим — постери в кожному другому барі Нью-Йорка. Парадокс: постановочне фото стало символом справжньої відваги.

«Прапор над Іводзімою» (1945) — друга спроба

Джо Розенталь зняв встановлення прапора на горі Сурібачі. Але це був другий прапор — перший замінили на більший. Звинувачення в постановці переслідували Розенталя все життя. Він відповідав: “Якби я ставив кадр, це виглядало б краще”.

Троє з шести морпіхів на фото загинули в наступні дні. Вижилі стали національними героями, возили по США для продажу військових облігацій. Айра Хейз, індіанець пима, не витримав слави — помер від алкоголізму в 32 роки. Фото стало найтиражованішим зображенням в історії США.

Українські фото, що змінили історію

«Маріуполь» (2022) — Євген Малолєтка зняв вагітну жінку на ношах після бомбардування пологового будинку. Жінка та дитина померли. Фото стало доказом воєнних злочинів. Малолєтка отримав Пулітцерівську премію. Перший український фотограф з такою нагородою.